Зізнаюсь, що після видання своєї книги самвидавом, я досі не впевнений, що видам її та наступну свою книгу (я її вже пишу) у традиційному видавництві. Мені хотілось би це зробити, в Україні працюють чудові видавництва, які викликають повагу, але у співпраці з ними є чимало нюансів (але це окрема довга тема для розмови).
Якось мені закинули, мовляв, якщо книга не видана у видавництві, то це – рукопис. Чисто формально так воно і є. Однак, якщо над книгою працювали професійні редактори, такі само, які працюють у видавництвах, то цей формалізм втрачає силу переконливості.
Крім того, дехто вважає, що самвидав не може потрапити ані до конкурсів, ані до книжкових премій, ані до рейтингів бестселерів. І це – неправда.
Ось кілька прикладів того, як самвидавні книжки стали популярними і отримали визнання, зокрема, газетою The New York Times:
1. Першою книгою, виданою самвидавом, яка потрапила до рейтингу бестселерів The New York Times, була "Fifty Shades of Grey" (українською — "П’ятдесят відтінків сірого") авторки Е. Л. Джеймс (E. L. James). Спершу книга була опублікована як самвидав в електронному форматі та у вигляді друкованих примірників на платформі The Writer’s Coffee Shop у 2011 році. Завдяки швидкому поширенню через інтернет та популярності серед читачів, роман став феноменом. У 2012 році його придало видавництво Vintage Books, і після цього книга ще більше зміцнила свої позиції, очоливши списки бестселерів.
2. "The Martian" ("Марсіанин") авторства Енді Вейра (Andy Weir). Спершу роман публікувався як серія постів у блозі автора, а потім був випущений у форматі самвидаву в 2011 році. Завдяки своїй популярності, книга була придбана видавництвом Crown Publishing Group і стала бестселером. Пізніше за її мотивами зняли успішний фільм із Меттом Деймоном.
3. "Still Alice" ("Все ще Еліс") Лізи Дженови (Lisa Genova). Книга про професорку, яка стикається з ранньою стадією хвороби Альцгеймера, була спочатку видана самвидавом у 2007 році. Після її успіху права на публікацію придбало видавництво Gallery Books. Роман увійшов до списку бестселерів, а згодом його екранізували, причому Джуліанна Мур отримала "Оскар" за головну роль.
4. "Legally Blonde" ("Білявка в законі") Аманди Браун (Amanda Brown):
Спочатку рукопис був самвидавним, і хоча він більше відомий завдяки фільму, оригінальний текст також привернув увагу видавців і потрапив до рейтингу.
5. "Wool" Г'ю Гоуві (Hugh Howey). Ця науково-фантастична серія почалася з окремого оповідання, виданого самвидавом на платформі Amazon Kindle у 2011 році. Завдяки успіху серії, її згодом придбало традиційне видавництво, і книги потрапили до списку бестселерів.
Таким чином, самвидав аж ніяк не гірше за книги, видані «офіційно». Думати інакше є помилкою ще й тому, що автори, які видаються самі чи у видавництвах – це, якщо можна так висловитись, ті самі люди, тому чи має аж таке велике значення, де саме вони були опубліковані? Головне, аби читач мав змогу прочитати їхні твори, а де вони надруковані, у 21 столітті то вже не так важливо, бо первинний текст, а не носій. (I'm only reading - Я лише читаю).
До речі, я недарма обрав основною ілюстрацією Боба Ділана. Коли йому вручили Нобелівську премію з літератури, він сказав: "Дякую, тепер я знаю, що те, чим я займався - література".