Зізнаюсь, писати книгу, в якій піднімаються питання релігії і навіть цілком конкретної конфесії, було трохи лячно. Коли торкаєшся цієї теми, підсвідомо починаєш озиратись: чи не накинуться на тебе з критикою віруючі та «святі отці»? Саме тому я намагався не жартувати занадто, і у підсумку розповідь про церковне життя в мене вийшла доволі шанобливою, я сподіваюсь, читачі це помітили.   Я читав багато книг і дивився багато фільмів, які викликали обурення з боку церков, і, чесно кажучи, мені...

І хоча я справді пишу під час війни, це не робить мене унікальним, адже мій досвід не відрізняється від досвіду мільйонів українців: обстріли, загибель людей, російські атаки на енергетику – все це переживає кожен з нас.   На початку повномасштабного вторгнення я був впевнений, що ані часу, ані можливості писати чи навіть читати вже не буде. Час показав, що читання (як і письмо) – це один з небагатьох інструментів, який допомагає вижити, принаймні, психологічно. Саме так зароджується нова...

Ок, чорт із ним, дозволю і я собі висловитись про Булгакова. Та й про Пушкіна за компанію. Отже, вперше я прочитав «Собаче серце» році у 1988-1989. Але це була не книга, а надрукований на друкарській машинці стос сторінок на поганому жовтому папері. Купа помилок, деякі букви були вже затерті руками сотень людей, які читали їх до мене. Але мені сподобалось. Після років вимушеного читання радянського сміття це справді було щось нове, сміливе і написано без втручання комуністичної партії. Те...