Події роману починаються наприкінці жовтня і закінчуються в кінці року. Спочатку я не мав наміру якимось чином прив’язати фінал сюжету до 31 грудня чи 1 січня, це сталося випадково. Я гадав, що буде достатньо завершити книгу політичними подіями. Але оскільки роман містить дуже багато сцен особистих стосунків між героями, то мені спало на думку закінчити роман якоюсь теплою людяною нотою. Так сталося, що останню главу я написав раніше, ніж передостанню, і вона вийшла доволі щемка.
Глава 14. Старша сестра
Вони вдвох прикрашали його будинок. Крок встановлював ялинку біля каміну, Оксана розпаковувала коробки й пакунки з іграшками і гірляндами.
- А ще я купила багато цукерок, - сказала вона, стоячи на драбині і шукаючи на ялинці місце для хрупкого, скляного янгола з трубою. – Коли я була малою, батько зробив якийсь пристрій, що крутив ялинку наче дзиґу, а мама вішала на неї цукерки і казала мені, що це – прикраса, а не частування. А коли мене ніхто не бачив, я вимикала світло у кімнаті, вмикала ялинку, лягала під неї, вона кружляла прямо над моєю головою, блимаючи різнокольоровими вогниками, і, лежачі на підлозі, я про щось мріяла і рукою діставала цукерки прямо з обгорток, не зриваючи їх з гілок. Це було не просто, бо треба було спіймати цукерку, коли ялинка кружляє, і дістати її так, аби обгортка залишилася неушкодженою, щоб батьки не помітили. Але я швидко натренувалась. До кінця зимових канікул я зжирала геть усі цукерки, крім карамельних – терпіти їх не можу! І навіть коли вже подорослішала, я була впевнена, що батьки нічого не помічали, поки одного разу не збагнула, що, знімаючи іграшки після Нового року, вони знімали і пусті обгортки. От я дурепа! І вони жодного слова мені не сказали, уявляєш?
Уривок з роману «Ден Крок і український Папа»
Тож мої герої і я вітаємо всіх читачів та бажають вам успіхів, щастя і перемоги України у війні проти морока і Мордора.
Завжди ваші Андрій Черніков, Данило Крок, Оксана Гетьман