Католицький університет у романі «Ден Крок і український Папа»
- Andrii Chernikov
- 3 вер.
- Читати 3 хв
У романі «Ден Крок і український Папа» Український католицький університет (УКУ) є однією з центральних «дійових осіб». Я дійсно вважав і досі вважаю його одним з найкращих. Проте у книзі є багато вигадок і про нього, і про Греко-католицьку і Католицьку церкви. Я сказав би, що багато чого я просто помножив на 10, гіперболізував. І я дуже хвилювався через те, аби мої вигадки не виглядали смішними в очах справжніх релігійних експертів.
Зокрема, я вигадав, що Львів став містом, яке демонструє все більшу толерацію ЛГБТ. Також вигадкою було те, що Папа Римський запровадив цілу низку реформ церкви, серед яких був дозвіл всім католицьким церквам благословляти одностатеві союзи (не шлюби). Також вигадкою було надання українському греко-католицькому священнику сану кардинала, що відкриває шлях до обрання новим Папою українця.
Щойно я опублікував свою книгу, як нині вже покійний Папа Франциск дозволив благословляти одностатеві шлюби. А згодом він же призначив кардиналом українця, чого не було вже кілька десятиліть.
В романі до останнього все виглядало так, ніби українські католики, підтримуючи реформи Папи (в книзі він отримав ім’я Климент), рухаються шляхом відмови від старих забобонів і догм. Проте в фіналі виявляється, що це було не так.
Вчора українська режисерка і сценаристка Наталя Ворожбит, яка зняла кілька чудових і навіть геніальних фільмів і серіалів (зокрема, «Спіймати Кайдаша») спричинила величезний скандал навколо УКУ, до якого вступила її донька, але дівчині в останній момент відмовили в проживанні в колегіумі через те, що в її соцмережах було знайдено веселковий прапор – символ руху за права ЛГБТ. При цьому співробітниця університету прирівняла цей прапор до прапору країни-агресора.
Нічого подібного я ніяк не міг передбачити, звісно, але тема УКУ, те, що з ним пов’язано, стала вже третім збігом (майже збігом) вигадки з реальністю.
Уривки з роману «Ден Крок і український Папа»:
У Ватикані бачили, яку велику роботу проводять українські католики. Ще у дві тисячі першому році Папа Іоан Павло II особисто благословив створення Католицького університету у Львові, а ініціатором відкриття цього навчального закладу був Блаженніший Богдан Шевченко, голова греко-католицької церкви7. Університет став настільки успішним проектом, що суттєво вплинув майже на всю Україну: навіть православні батьки намагалися віддати своїх дітей на навчання у Католицькому університеті, до викладання у якому Блаженнішому вдалося долучити найкращих викладачів і України, і світу. Той візит Іоанна Павла II до України став переломним моментом, коли Україна відчула, що вона не другорядна країна Європи. Вдруге таке відчуття з’явилося під час Революції Гідності, коли український народ вийшов на підтримку «європейського курсу України. А закріпив ці устремління повномасштабний напад Росії та її ганебна поразка. За таких обставин у Ватикані замислились над тим, аби зробити крок назустріч Україні. Але, звичайно, у тому був і власний інтерес. Цей інтерес полягав у тому, аби розширити та омолодити церкву, а зробити це без залучення вчорашніх ізгоїв - країн Східної Європи вже було неможливо. Так само складно було розраховувати на розширення без визнання ЛГБТ. Визнати провину за інквізицію у Середньовіччі і не привернути до себе всіх-всіх створінь, подібних богові, - це виглядало все більше і більше нелогічним. Так розмірковували у Ватикані. Так казав Папа.
***
Але необов’язково було бути католиком, щоб вступити до цього закладу. Більш того - не вимагалася і віра в бога. Саме в тому і була краса концепції, яку розробив і втілив Шевченко. А якщо додати той факт, що тут є факультети соціології, маркетингу, програмування та, власне, бізнес-школа, то був би цей університет хоч мусульманським, хоч буддистським, це не мало б великого значення. «Цікаво, коли православні здогадаються зробити щось подібне замість того, аби тулити свої храми навіть у нових спальних районах?», - продовжував розмірковувати Крок, запиваючи міцний еспресо холодною водою зі склянки.
Однак він, все ж таки, не вважав, що поєднання релігії та науки це гарна ідея, бо, якщо раніше наука і мистецтво багато у чому розвивалися за рахунок церкви, оскільки та мала владу і гроші, то зараз скидається на те, що церква розвивається за рахунок науки. Як у першому, так і у другому випадку ця суміш виглядає чистою маніпуляцією з боку церкви. Крок, звичайно, розумів, що вона не припинить бути впливовим соціальним інститутом, однак вплив церкви довгі тисячоліття був доволі жахливим.
